Стафілокок: що потрібно знати

Стафілокок мешкає в організмі кожної третьої здорової людини – і при цьому здатний викликати як звичайний прищ, так і небезпечний для життя сепсис. Одна й та сама бактерія, один і той самий організм – але абсолютно різні наслідки. Що визначає цю різницю, коли носійство стає хворобою і як діяти правильно – розбираємо в статті.

Що таке стафілокок і чому він є у всіх

Стафілокок – це куляста бактерія з роду Staphylococcus. Під мікроскопом колонії виглядають як гроно винограду – звідси й назва: від грецького «staphylē» – гроно. Бактерія належить до умовно-патогенних мікроорганізмів: вона постійно присутня на шкірі, у носоглотці, кишечнику та на слизових оболонках здорової людини, не завдаючи жодної шкоди. Ключове слово тут – «умовно». Поки імунна система працює нормально, стафілокок залишається нешкідливим сусідом. Проблеми починаються тоді, коли захисні сили організму слабшають: після важкої хвороби, на тлі стресу, при діабеті, ВІЛ або тривалому прийомі антибіотиків. Важливо розуміти: виявлення стафілокока в мазку або аналізі без будь-яких симптомів – це не хвороба. Носійство саме по собі лікування не вимагає.

Види стафілокока і який з них небезпечний для людини

У природі існує понад 30 видів стафілококів, але медичне значення мають такі штами: Золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus) Найагресивніший і найбільш вивчений. Він виробляє токсини, ферменти та захисні білки, які допомагають йому руйнувати тканини та ухилятися від імунної відповіді. Саме S. aureus викликає більшість важких стафілококових інфекцій – від глибоких абсцесів до пневмонії та сепсису. Staphylococcus epidermidis Епідермальний стафілокок, який постійно мешкає на шкірі і в нормі абсолютно безпечний. Однак у людей з ослабленим імунітетом, а також у пацієнтів з катетерами або імплантатами він здатний викликати серйозні інфекції кровотоку та суглобів. Staphylococcus saprophyticus Сапрофітний стафілокок живе переважно в області промежини та уретри. У здорових чоловіків він практично ніколи не викликає проблем, зате у молодих сексуально активних жінок стає другою за частотою причиною інфекцій сечовивідних шляхів після кишкової палички. Симптоми класичні: печіння при сечовипусканні, часті позиви, дискомфорт внизу живота. Добре піддається лікуванню, чутливий до широкого спектру антибіотиків, резистентність розвиває рідко. Staphylococcus haemolyticus Гемолітичний стафілокок постійно мешкає на шкірі людини, особливо в пахових складках, пахвових западинах і промежині. У нормі він нешкідливий, однак у пацієнтів з ослабленим імунітетом, а також у новонароджених і людей з імплантованими пристроями здатний викликати інфекції кровотоку, перитоніт та інфекції сечовивідних шляхів. Особливе занепокоєння у лікарів викликає його здатність швидко виробляти стійкість до антибіотиків – у тому числі до ванкоміцину, який вважається препаратом резерву. Staphylococcus lugdunensis Цей вид довго вважався нешкідливим мешканцем шкіри промежини та нижніх кінцівок. Однак дослідження останніх років показали: S. lugdunensis здатний викликати ендокардит – запалення клапанів серця з такою ж агресивністю, як золотистий стафілокок. Це нетипово для коагулазонегативних стафілококів, до яких він належить. При виявленні в крові або на серцевих клапанах вимагає негайного і серйозного лікування, незважаючи на свою «репутацію» малонебезпечної бактерії. Staphylococcus warneri S. warneri живе на шкірі та слизових оболонках і в переважній більшості випадків ніяк себе не проявляє. Однак при потраплянні в кровотік – наприклад, через внутрішньовенний катетер або під час хірургічного втручання, він здатний викликати бактеріємію та інфекції імплантів. Найчастіше страждають пацієнти онкологічних та реанімаційних відділень. Клінічно відрізнити його інфекцію від інших коагулазонегативних стафілококів без лабораторного аналізу неможливо. Staphylococcus capitis S. capitis колонізує шкіру голови та лоб – зони з високою концентрацією сальних залоз. У здорових людей він не викликає жодних симптомів. Однак у лікарняному середовищі, особливо у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених, цей вид стає серйозною загрозою: він утворює біоплівки на катетерах і викликає сепсис у недоношених дітей. Особливо небезпечний підвид S. capitis NRCS-A, який демонструє стійкість одразу до кількох класів антибіотиків.

MRSA – стафілокок, який не боїться антибіотиків

MRSA (метицилін-резистентний золотистий стафілокок) – це не окремий вид, а особливий штам S. aureus, який мутував настільки, що стандартні антибіотики на нього більше не діють. Він набув ген mecA, який блокує точку дії більшості препаратів групи пеніцилінів і цефалоспоринів. MRSA поділяють на два типи: лікарняний – поширюється в стаціонарах серед ослаблених пацієнтів з катетерами та ранами; позалікарняний – вражає здорових людей, частіше через шкірні контакти у спортзалах, казармах, місцях позбавлення волі.

Як передається стафілокок?

Стафілокок поширюється чотирма основними шляхами. Контактно-побутовий – найпоширеніший. Бактерія передається через немиті руки, загальні рушники, посуд, бритви та інші предмети особистої гігієни. Повітряно-крапельний – при кашлі, чханні та розмові на близькій відстані з носієм активної інфекції. Харчовий – через заражені продукти. Особливу небезпеку становлять молочні страви, кремові кондитерські вироби та м'ясо, які зберігалися з порушенням температурного режиму: стафілококові токсини зберігаються в їжі навіть після термічної обробки. Вертикальний – від матері до дитини під час природних пологів. Для цього з метою оцінки індивідуальних ризиків інфікування новонародженого у вагітних до кінця 3 триместру беруть мазок на стафілокок зі статевих шляхів.   Важливий момент: імунітет після перенесеної стафілококової інфекції нестійкий. Перехворіти можна кілька разів – особливо при хронічних захворюваннях або повторному контакті з агресивним штамом.  

Симптоми стафілококової інфекції: як розпізнати?

Клінічна картина повністю залежить від того, де саме розвивається інфекція. На шкірі стафілокок проявляється фурункулами, карбункулами, абсцесами, пустулами та імпетиго – поверхневими пухирцями з гнійним вмістом. Ураження болючі, супроводжуються почервонінням та набряком. В області ЛОР-органів стафілококова інфекція викликає тонзиліт, синусит і отит. Характерні гнійний наліт на мигдалинах, закладеність носа з густими виділеннями та біль у вусі. При ураженні шлунково-кишкового тракту розвивається харчова токсикоінфекція: нудота, багаторазова блювота, діарея та переймоподібні болі в животі. Симптоми з’являються швидко, в середньому через 2–6 годин після вживання зараженого продукту. У легенях стафілококова пневмонія протікає важко: висока температура, виражена інтоксикація, задишка. Така форма вимагає госпіталізації. До найважчих форм належать ендокардит (ураження клапанів серця), остеомієліт (інфекція кісткової тканини), менінгіт і сепсис. Усі вони розвиваються при ослабленому імунітеті або за відсутності своєчасного лікування. Коли потрібно терміново звернутися до лікаря? Три сигнали, які вимагають негайної консультації: температура вище 38°C, що не спадає більше двох діб; видимий гнійний вогнище на шкірі або слизових оболонках; наростаюча слабкість, прискорення пульсу та погіршення загального стану.

Як виявляють стафілокок?

Золотий стандарт діагностики – бактеріологічний посів, який найчастіше доповнюється антибіотикограмою (чутливість бактерії до різних антибіотиків). Матеріал для аналізу беруть залежно від локалізації інфекції: мазок із зіву або носа, статевих шляхів, фізіологічні середовища (сеча, кал, кров, виділення з рани) або грудне молоко при маститі. Результат посіву показує не тільки наявність бактерії, але й її кількість, а також – що принципово важливо – чутливість до конкретних антибіотиків. Без цього аналізу, який також доступний в Uclinic на Житомирській, призначати лікування некоректно. Фахівці також завжди звертають увагу пацієнтів: виявлення стафілокока в мазку без симптомів не є підставою для лікування. Аналіз має сенс тільки тоді, коли є клінічні прояви інфекції.  

До якого лікаря звернутися для лікування стафілокока?

При загальних симптомах – до терапевта або педіатра. При шкірних ураженнях – до дерматолога. При інфекціях горла, носа та вух – до ЛОР-лікаря. При тяжкому, затяжному або рецидивному перебігу – до інфекціоніста.  

Лікування стафілококу: що працює, а що ні

Підхід до лікування залежить від форми та тяжкості інфекції. Антибіотики – основа терапії при системних і тяжких формах. Принципово важливо: препарат обирають тільки за результатами посіву з антибіотикограмою. Самостійний вибір антибіотика не просто неефективний – він небезпечний. Місцеві антисептики – хлоргексидин, повідон-йод – застосовують при легких шкірних ураженнях без ознак поширення інфекції. Хірургічне втручання (розтин вогнища, очищення та дренаж) необхідне при абсцесах та флегмонах. Жоден антибіотик не замінить розтину закритого гнійника – бактерії всередині нього недоступні для препарату. Бактеріофаги – віруси, що знищують конкретні штами бактерій, використовують як альтернативу при стійких формах інфекції, особливо при MRSA. Вітамінотерапія та імунокорекція відіграють допоміжну роль і не замінюють основного лікування.

Чому не можна лікувати стафілокок у домашніх умовах?

Стафілокок стрімко виробляє стійкість до антибіотиків, особливо при неправильно підібраному препараті або перерваному курсі. Саме так з'являються резистентні штами. Що стосується «народних методів» та імуностимуляторів без підтвердженої інфекції – їхня ефективність при стафілококу не доведена жодним значущим клінічним дослідженням.  

Стафілокок у дітей: що потрібно знати батькам

Діти до 5 років входять до групи ризику: імунна система ще не сформована повністю, а контакти в дитячих садках та на майданчиках створюють постійні можливості для передачі бактерії. У новонароджених особливу небезпеку становить синдром ошпареної шкіри – токсин-опосередковане ураження шкірного покриву, що вимагає екстреної госпіталізації.

Що робити, якщо стафілокок виявили у вагітної?

У вагітних стафілококова інфекція небезпечна ризиком вертикальної передачі плоду та розвитком післяпологового маститу в період лактації. Лікування у цієї групи пацієнтів вимагає особливої уваги до вибору препаратів – не всі антибіотики безпечні під час вагітності та годування.  

Як захистити себе від стафілокока?

Миття рук з милом протягом 20 секунд залишається найефективнішим і перевіреним заходом профілактики стафілококової інфекції – простішим і дешевшим за будь-який препарат. До інших важливих заходів належать: обробка навіть незначних ран і подряпин антисептиком відмова від чужих предметів особистої гігієни дотримання температурного режиму зберігання продуктів своєчасна санація хронічних вогнищ інфекції: карієсу, хронічного тонзиліту, синуситу.   У клініках також передбачена внутрішня система інфекційного контролю та захисту від стафілокока. Пацієнти перед госпіталізацією можуть здавати відповідні мазки з носоглотки, а технічне оснащення блоку стерилізації виключає ризики збереження та розмноження цієї небезпечної бактерії. Наприклад, для очищення та стерилізації інструментів в Uclinic на Житомирській використовують автоматичні мийні машини, автоклави та плазмові стерилізатори. Окрім сучасних систем стерилізації важливу роль відіграє циркуляція повітря. У клініці встановлено припливно-витяжну систему зі спеціальними HEPA-фільтрами. Завдяки цьому весь об’єм повітря в операційних оновлюється 15 разів (кожні 4 хвилини), що значно знижує концентрацію будь-яких патогенних збудників і зменшує ризик післяопераційних ускладнень.

На завершення

Стафілокок – це не вирок і не привід для паніки. Для більшості людей він залишається нешкідливим сусідом протягом усього життя. Головне – розуміти, коли норма закінчується і починається хвороба: не ігнорувати тривожні симптоми, не займатися самолікуванням і не здавати аналізи «про всяк випадок» без клінічних показань. Своєчасна діагностика та грамотно підібране лікування вирішують усе. Якщо вас турбують симптоми, які можуть вказувати на стафілококову інфекцію – запишіться на консультацію до інфекціоніста або здайте аналізи в лабораторії Uclinic.