Пахова грижа у дітей

Пахвинна грижа у дітей виявляється у 5% всіх випадків у доношених та близько 25% у недоношених дітей. Нерідко грижа проявляється в комплексі з водянкою яєчка, кістою насіннєвого канатика та грижами спинного мозку. Хлопчики мають пахвинні грижі у 10 разів частіше, ніж дівчатка. Основна причина у хлопчиків, це опущення яєчок із очеревини в мошонку через пахвинний канал.

Причини розвитку пахової грижі у дітей

Вроджені грижі переважно виявляються внаслідок незарощення вагінального відростка після опущення тестикул. Результатом незарощення є грижовий мішок.

Досить часто причиною грижі в дітей віком часто є спадковість. 11-12% всіх випадків пахових гриж у дітей, коли один із батьків у дитинстві переніс операцію з усунення даної патології.

Пахвинна грижа не є вироком, це досить рутинна операція у дитячій хірургії.

У хлопчиків при внутрішньоутробному розвитку формується канал, який веде з пахвинної області до черевної. За допомогою цього ходу яєчко опускається в пах, а за ним частина очеревини. Якщо пахвинне кільце не закривається, то при підвищенні внутрішньочеревного тиску під шкіру випинаються внутрішні органи, які формують грижовий мішок.

У дівчаток причина полягає у формуванні зв’язки матки, яка фіксує статеві органи. Якщо канал не закривається, то пахова область повідомляється з черевною внаслідок чого випинається грижа.

Всі вищезгадані стани називають вродженою пахвинною грижею у дітей.

Отримана пахова грижа у дітей досить рідкісна патологія. Вона може виявлятися у хлопчиків більш дорослих, у процесі великих фізичних навантажень, і ті, хто мають слабку м’язову мускулатуру передньої черевної стінки.

Серед інших причин пахових гриж у дітей:

• підйом важких речей;
• сильний кашель на фоні легеневих захворювань;
• надривний плач;
• хронічні запори;
• різке схуднення, ожиріння;
• малорухливий спосіб життя.

Форми пахових гриж у дітей

Форми залежать від місця розташування гриж:

1. двосторонні;
2. лівосторонні;
3. правосторонні;
4. прямі – спостерігаються рідко, випинання відбувається через дефект м’язів;
5. пахвинно-мошонкові у хлопчиків – поділяються на фунікулярні (канатикові) – 90 % випадків та тестикулярні (яєчникові) – 10 %.

Симптоми пахових гриж у дітей

Виявляються припухлістю на статевих губах у дівчаток і припухлістю в мошонці у хлопчиків.

Сама по собі припухлість ніяк не впливає на життя дитини, ми боїмося утиску грижі, симптомами якої є:

• різкий біль у ділянці грижі;
• здуття живота, неможливість відходження газів;
• запор, проблеми із дефекацією;
• загальна слабкість організму;
• занепокоєння та постійний плач у немовлят.

При прояві ознак утиску грижі необхідно терміново звернутися до лікаря, без будь-яких уповільнень чи сумнівів. Не треба чекати, що воно пройде саме.

Діагностика пахових гриж у дітей

Пахову грижу у дитини визначає лікар-хірург при об’єктивному огляді за допомогою простої пальпації, проб із навантаженням (напругою стінок живота, якщо дитина старшого віку). Дитина повинна нахилитися, покашляти, напружитись. Лікар-хірург пальпує еластичну чи м’яку консистенцію. У лежачому положенні грижу можна вправити, в положенні стоячи є можливість промацати розширене пахвинне кільце.

Для підтвердження діагнозу пахвинної грижі у дітей використовують УЗД пахових каналів, УЗД мошонки у хлопчиків, черевної порожнини, УЗД малого тазу у дівчаток. Також ефективним методом дослідження є рентгенографія із контрастом.

Необхідно відрізнити пахвинну грижу у дитини від захворювань зі схожими симптомами: кісти зв’язки матки, насіннєвого канатика стегнової грижі, а також лімфаденіту.

Лікування пахових гриж у дітей

ЗДІЙСНЮВАТИСЯ лише хірургічно. Ніякі примочки, бліндажі, тренування м’язів не сприяють зменшенню пахового кільця. Консервативна терапія не застосовується.

Видалення пахової грижі проводять у дитини старше 6 місяців у плановому порядку.

У процесі оперативного втручання лікар-хірург перев’язує та видаляє грижовий мішок. Виконують пластику грижових воріт.

Методи операційних доступів:

1. Традиційний відкритий метод;
2. Лапароскопія є переважною, її відмінність від традиційного, це мінімальне пошкодження тканин, мінімальні крововтрати і досить швидка реабілітація.

Більшість хірургів віддають перевагу відкритому оперативному доступу, оскільки цей метод прискорює процес операції, має високу ефективність операції, вивірений десятками років та тисячами операцій.