Вакцинація від вітрянки

Інкубаційний період вітряної віспи становить близько 14 днів, а з моменту зараження вірусом до появи перших проявів може пройти близько 21 днів. На першому етапі можуть проявитися такі симптоми вітрянки:

• висока температура;
• головний біль;
• нездужання;
• втрата апетиту;
• стомлюваність;
• озноб;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Через один-два дня з моменту появи вищесказаних симптомів почне розвиватися висип, і вітрянка перейде на наступний етап. Висип проходить три фази:

• Червоні або рожеві припухлості по всьому тілу.
• Припухлості перетворюються в пухирі, заповнені рідиною.
• Пухирі висихають, перетворюються в кірки і гояться протягом декількох днів.

Другий період триває від 7 до 10 днів. Після закінчення цього терміну кірки починають опадати. Після них можуть залишитися гіперпігментовані ділянки, які зникнуть через кілька днів. Висип розвивається хвилеподібно, вражаючи всі ділянки шкіри, волосяну частину голови, а також слизові оболонки порожнини рота, кон’юнктиви і статеві органи. Кількість пухирів варіюється — можуть з’явитися лише кілька, а також до десятків і навіть сотень.

В основному у дітей вітрянка протікає в легкій формі без ускладнень. Важко хворіють старші люди (вік від +25), які не хворіли на вітрянку в дитинстві, бувають випадки, коли захворювання в цьому віці доходить до реанімації. Ускладненнями вітрянки можуть бути:

• стоматит;
• енцефаліт;
• менінгіт;
• сепсис;
• пневмонія;
• ларингіт;
• міокардит;
• гнійний паротит;
• синдром Рея.

Правильний діагноз вітрянки ставиться лікарем після огляду висипу. Важливо, щоб вітрянка була підтверджена фахівцем, і щоб лікування не проводилось без підтвердження діагнозу. Тому для консультації потрібен медичний огляд. При необхідності лікар порекомендує видалити рідину або тканину з пухирів, щоб визначити, чи дійсно це насправді вітрянка. Після постановки діагнозу лікар призначить відповідне лікування.

Вакцинація — найбезпечніший спосіб запобігти вітряну віспу, оскільки вона забезпечує необхідний імунітет проти вірусу. Перед контактом з вірусом необхідно зробити вакцинацію двома дозами. Таким чином, діти у віці від 12 місяців до 12 років повинні отримати дві дози вакцини, щоб імунна система могла забезпечити необхідний захист від вітряної віспи. Важливо відзначити, що другу дозу слід вводити як мінімум через шість тижнів після першої. Бувають випадки, коли вакцинована людина може заразитися вірусом, але форма хвороби буде легша, ніж зазвичай. Крім вакцинації, профілактику вітряної віспи можна проводити, уникаючи контакту з інфікованою людиною, а також беручи до уваги всі необхідні міри обережності.

• Дітям: лікарі рекомендують вводити одну дозу вакцини після закінчення періоду грудного вигодовування (12–15 місяців), а другу дозу — приблизно у віці 4–6 років.
• Підліткам (старше 13 років) і дорослим: ті, хто не хворів на вітряну віспу і не були вакциновані проти вітряної віспи можуть бути імунізовані двома дозами вакцини з інтервалом не менше 28 днів.

Вакцина проти вітряної віспи вводиться тільки лікарем після консультації і може вводитися разом з іншими вакцинами. Важливо! Пацієнт повинен бути оглянутий лікарем з обережністю, тому що можуть бути захворювання і ситуації, при яких вакцинація не підходить.

Вакцина від вітряної віспи протипоказана:

• людям, у яких була важка алергічна реакція на попередню дозу вакцини проти вітряної віспи;
• тим, хто хворіють (від іншого захворювання) на момент вакцинаціі — лікар може порекомендувати перенести вакцинацію;
• вагітним жінкам (якщо жінка планує завагітніти, то вона може попросити вакцину для профілактики, але ін’єкцію потрібно зробити не раніше, ніж за 3 місяці до того, як настане сама вагітність);
• людям з ослабленою імунною системою.

Після вакцинації досить часто виникають поствакцинальні реакції — короткочасні місцеві симптоми, рідше загальні, які зникають мимовільно в короткі терміни. Найбільш часті побічні ефекти, викликані вакциною проти вітрянки:

• біль і почервоніння шкіри в місці ін’єкції;
• субфебрильна температура або жар;
• висип і інші ураження шкіри;
• загальне нездужання і занепад сил;
• порушення дихання.

У вкрай рідкісних випадках можна спостерігати: збільшення лімфовузлів, м’язові болі, болі в суглобах, судоми, біль у животі, диспепсичні розлади, розвиток кон’юнктивіту, пневмонії та енцефаліту.