Лікування хропіння

Лікування храпу можливе. Всі способи терапії переважно зводяться до стабілізації тонусу м’яких тканин глотки або усунення факторів, які ведуть до зменшення просвіту дихальних шляхів. Саме внаслідок цих причин люди хропуть під час сну. Щоб зрозуміти, який з методів лікування хропіння найкращим чином і з мінімальними ризиками допоможе в кожному конкретному випадку, потрібно проконсультуватися з лікарем, який може призначити додаткове обстеження.

До найефективніших методів лікування хропіння відносяться:

• використання спеціалізованих стоматологічних кап;
• хірургічні. Перше місце по ефективності займають сучасні види інструментальних пластик м’якого піднебіння — лазерна увулопалатопластика, радіохвильова, холодноплазмова або кобляційна. А також операції, направлені на усунення додаткових причин храпу (вазотомія, висічення вуздечки, видалення поліпів, вирівнювання перегородки носа тощо);
• CPAP-терапія.

Лікування храпу проводиться під наглядом лікаря. У процесі потрібно відстежувати динаміку, враховувати загальний стан пацієнта та за потреби проводити додаткову терапію. Хірургічні операції виконують лікарі-отоларингологи. CPAP-терапія забезпечує в деяких випадках позбавлення від хропіння та від всіх інших ускладнень СОАС (синдрому обструктивного апное сну), але не є гарантовано ефективною методикою у разі суттєвих і стійких порушень анатомії піднебіння чи інших анатомічних проблем ЛОР-органів (викривлення перегородки носа, хронічний гіпертрофічний і вазомоторний риніт, поліпи в порожнині носа, новоутворення носоглотки, гіпертрофія язикового мигдалика і т.д.)

Спеціалізовані стоматологічні капи — конструкції, які виробляються індивідуально під кожну щелепу. Їх встановлюють в ротову порожнину, коли людина відправляється спати. Особливості носіння кап у процесі лікування хропіння:

• сприяють циркуляції повітря, адже мається на увазі висунути нижню щелепу вперед і зафіксувати її;
• завдяки подібному підходу виходить запобігти змиканню стінок горлянки, що говорить про вільний потік, що проходить через дихальні шляхи;
• це неінвазивний і безпечний спосіб лікування храпу у жінок і чоловіків.

Даний варіант вважається оптимальним вибором терапії для пацієнтів, у яких основною причиною храпу є порушення форми щелепи та функції певних щелепно-лицевих м’язів. Коли ви носите капи, переживати нема про що. Вони надійно зафіксовані в ротовій порожнині, не зсуваються, не можуть перекрити надходження повітря у гортань, не розколюються на частини навіть при сильному стисненні зубів. Навантаження на зуби під час сну знижується, а м’язи не напружуються завдяки зручності пристосувань. Однак знадобиться переконатися у відсутності протипоказань, перш ніж приступати до зняття зліпків і виготовленню щелепних конструкцій. Наприклад, не можна носити капи при епілепсії, гінгівіті, гаймориті, рухливості зубів, центральному апное сну.

Це, мабуть, єдиний спосіб лікування храпу, до якого допустимо вдатися без попередньої консультації спеціаліста. Хоча це не виключає необхідності візиту до лікаря згодом. Як правило, відзначається високий ступінь спадання м’яких структур горлянки під час відпочинку лежачи на спині. І суть методу полягає у контролі над положенням тіла уві сні. Для цього потрібно використовувати допоміжні пристрої у вигляді спеціальних поясів, рюкзаків. Навіть звичайні тенісні м’ячики теж підійдуть, їх можна вшити в піжамну футболку в області спини. Якщо мова йде саме про позиційне хропіння та СОАС, таке лікування храпу здатне вдосталь зменшити симптоматику. Але, якщо вдатися до цього варіанту, людина прокидатиметься кожного разу, намагаючись повернутися на спину. Це провокує порушення структури здорового сну й може стати причиною безсоння, швидкої стомлюваності протягом дня, появи депресій.

Таке лікування храпу короткочасне, адже усувається не сама причина недугу. Дія лікарських засобів направлена на зменшення проявів хропіння. Та й можливості медикаментозної терапії дуже обмежені. Головне у цій справі — виявити причину проблеми та працювати над її знищенням. Існує не дуже багато проблем, які викликають хропіння та які можна вирішити за допомогою медикаментів. Це всім відомі таблетки для схуднення, «пом’якшення» горла або зняття набряку глотки при застуді чи алергії. Але далеко не у всіх випадках терапевтичний ефект виправдовує очікування. Більш того, багато лікарських засобів має побічні ефекти. І нерідко шкода від цих препаратів перевищує потенційну користь від їхнього використання.

Хірургічне лікування храпу багато хто сприймає як можливість швидко, буквально раз і назавжди позбутися від патології. Насправді операція (увулопалатопластика), хоч і є достатньо результативною в процентному співвідношенні, але в багатьох випадках не відміняє роботу з супутніми причинами храпу.

Для того, щоб результат був максимальним і стійким, за наявності імовірних супутніх причин храпу, як-то зайва вага, регулярне вживання алкоголю чи інших речовин, що дають спочатку тимчасове, а потім і стійке зниження тонусу гладкої мускулатури піднебіння (це деякі транквілізатори, седативні засоби, протисудомні і снотворні препарати деяких груп тощо), бажано, навіть в разі отримання достатнього результату хірургічного лікування, паралельно працювати з усуненням факторів, що можуть сприяти поверненню проблеми.

Ця робота повинна проводитись з відповідного профілю лікарями (ендокринолог і дієтолог у випадку проблем зайвої ваги, ортодонт — у випадку порушення прикусу та анатомії нижньої щелепи, а також, в залежності від виду наявних провокуючих факторів в даного пацієнта, — терапевт, кардіолог та інші спеціалісти).

Перед проведенням хірургічного втручання бажана попередня консультація отоларинголога з детальним оглядом для виявлення всіх причин проблеми, розробки індивідуального плану дообстеження чи лікування для пацієнта та пояснення моментів передопераційної підготовки та подробиць лікування і режиму в період відновлення після операції. Сучасні інструментальні методи корекції форми м’якого піднебіння відносяться до так званої «хірургії одного дня».

Тобто, не вимагають у більшості випадків перебування в стаціонарі більше 1–3 годин після операції. В подальшому, якщо робота пацієнта «офісного типу», тобто не пов’язана з перемерзанням, вдиханням пилу і хімічних речовин, тяжкими фізичними навантаженнями та іншими екстремальними впливами на організм, можна повертатись до праці протягом 1–2 діб.

Але процес відновлення триває в середньому 2–3 тижні і супроводжується неприємними відчуттями в глотці при ковтанні їжі та рідини. З метою зменшення неприємних відчуттів та прискорення одужання необхідно чітко дотримуватися рекомендацій лікаря.

Контрольний огляд для оцінки результату проводиться через 1–1,5 місяці після операції, оскільки, за даними досліджень, результат операції проявляється набагато раніше, але остаточне створення нової форми м’якого піднебіння триває 4–6 тижнів. Тільки після цього варто оцінювати результат втручання.