Лейкоплакія шийки матки

Лейкоплакія зазвичай не завдає дискомфорту жінці. Небагато жінок скаржиться на рясні виділення білого кольору. Умовно виділяють два види лейкоплакії:

• ніжна, яка легко злущується (видаляється тампоном);
• груба — у вигляді щільних бляшок, які надійно злютовані.

Під час огляду у лікаря-гінеколога обов’язково визначають вид лейкоплакії, оскільки від цього залежить тип лікування. Лейкоплакія класифікується й за поширеністю: часткова, що розвивається на маленьких ділянка, та обширна, яка займає всю поверхню шийки матки. Як і багато подібних патологій шийки матки, лейкоплакія може бути виявлена тільки на огляді у гінеколога. На жаль, симптоми захворювання проявляються рідко. Часом їм не надають належного значення. Серед непрямих ознак лейкоплакії: рясні білі виділення, неприємний запах, поява крові після інтимної близькості. Як правило, патологія виявляється тільки гінекологом при огляді у дзеркалі. Основні ознаки лейкоплакії:

1. Біла пляма (внаслідок зроговіння та потовщення епітеліального пласта, через який практично не просвічують судини).
2. Чіткі границі.
3. Візуалізація змін неозброєним оком до тестової обробки хімічними розчинами.
4. Пляма білого кольору, що є на рівні з навколишнім епітелієм або злегка височіє.

Діагноз підтверджується під час проведення розширеної кольпоскопії. Це огляд шийки матки під збільшенням мікроскопа з подальшим проведенням низки проб. У зв’язку з відсутністю глікогену в ділянках лейкоплакії після обробки йодом воно не змінює колір (при огляді мажуть йодом), тому лікар одразу ставить діагноз «лейкоплакія». У всіх випадках при діагностуванні лейкоплакії гінеколог проводить біопсію — бере зразок тканини з найбільш змінених місць. Надалі цей матеріал піддається гістологічному дослідженню. Біопсія є невіддільним компонентом під час планування лікування, оскільки не можна прогнозувати зміни, які в епітелії під зоною зроговіння. Таким чином, кваліфікований гінеколог встановлює остаточний діагноз лейкоплакії після морфологічного дослідження біопсії шийки матки.

Лейкоплакія характеризується порушенням процесу епітеліальних змін. Як правило, такий стан провокується зовнішніми та внутрішніми факторами. Першими можуть бути:

1. Механічне травмування шийного епітелію (бурхливий та жорсткий статевий акт, використання секс-іграшок, попередня діатермокоагуляція шийки матки).
2. Хімічне та температурне подразнення (наприклад, при тривалому використанні контрацептивних ковпачків, які потрібно обробляти гелем з кислою реакцією).
3. Запальні процеси, що провокують персистенцію вірусу папіломи людини.

Якщо будь-який з цих факторів передував розвитку хвороби, про це потрібно розказати лікарю-гінекологу, адже завдяки вашим поясненням він може порекомендувати індивідуальні заходи, які у майбутньому допоможуть вам уникнути рецидиву. До внутрішніх причин лейкоплакії шийки матки належать:

1. Слабкий імунітет.
2. Ранній початок статевого життя.
3. Порушення мікрофлори піхви.
4. Хронічні запальні захворювання статевої системи (ендометрит, вульвовагініт, сальпінгоофорит та інше).
5. Зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, сифіліс, інші).
6. Травми шийки матки після абортів, вишкрібання, гістероскопії.
7. Гормональний збій через порушення функцій яєчників та ендокринних залоз.
8. Часта зміна статевих партнерів.
9. Використання тампонів, які мають у своєму складі олії або мазі.
10. Опущення тазових органів.
11. Захворювання травного тракту.

Таким чином, є достатньо великий перелік внутрішніх причин, які призводять до лейкоплакії. Обережність та регулярні профілактичні походи до гінеколога допоможуть вам уникнути захворювання.

Перед лікуванням жінка проходить обстеження у лікаря-гінеколога кольпоскопом та цитологічне обстеження. Гінеколог бере цитологічні мазки і відправляє їх на дослідження. Обов’язковим оглядом є біопсія (зразок тканини відправляють на аналіз) та кольпоскопія (огляд піхви за допомогою мікроскопу). Також в програму діагностики входять наступні методи:

• ультразвукове дослідження малого таза задля розуміння чіткої картини функціонування та регуляції менструального циклу;
• оцінка гормонального профілю, що дозволяє показати ваш гормональний фон на фоні захворювання;
• аналіз на виключення урогенітальних інфекцій, особливо ВПЛ.

Наслідки лейкоплакії можуть бути будь-якими, тому потрібно регулярно проходити огляди у лікаря-гінеколога задля своєчасного виявлення патології.

Основна задача лікування лейкоплакії шийки матки — це усунення патологічно змінених ділянок епітелію. Також проводиться протирецидивна терапія. Консервативна терапія, яка включає приймання препаратів: протимікробних та тих, що відновлюють мікрофлору піхви. До хірургічних методів належать:

1. Кріотерапія (заморожування).
2. Діатермокоагуляція (за допомогою електричного струму).
3. Радіохвильове видалення.
4. Лазерокоагуляція (за допомогою лазерного променя).

Після видалення фрагментів лейкоплакії пацієнт не потребує стаціонарного спостереження. Практично відразу він може піти додому та дотримуватися деяких рекомендацій щодо відновлення. Післяопераційні рекомендації лікаря-гінеколога:

• статевий спокій;
• приймання лише душу, відмова на деякий час від ванни;
• обмеження фізичної активності;
• не відвідувати сауни та бані;
• не використовувати тампони під час менструації, лише прокладки, які потрібно змінювати кожні 3–4 години;
• уникнення прямих сонячних променів.

Для швидкого загоєння шийки матки гінеколог може запропонувати та назначити репаративні препарати, які вводяться у піхву. Регулярне профілактичне обстеження у гінеколога та проходження огляду кольпоскопом зменшить ризики складного та довготривалого лікування.