Лапароскопічна міомектомія

Лапароскопічна консервативна міомектомія — це операція з видалення міоми зі збереженням матки через проколи черевної стінки невеликого розміру. Така операція краща для жінок, які планують вагітність, і для жінок, бажаючих зберегти менструальну функцію. Техніка лапароскопічної міомектомії в значній мірі залежить від розмірів, локалізації, наявності одиничних або множинних вузлів в матці. Лапароскопічна операція з видалення міоми матки відрізняється від традиційної хірургії в декількох ключових напрямках

Під час лапароскопічної операції хірург не дивиться в черевну порожнину безпосередньо через великий розріз поперек живота, а виконує операцію, дивлячись на великий відеомонітор.

Щоб бути успішною сама операція і, особливо, ушивання матки, яка необхідна під час лапароскопічної міомектомії, вимагають велику зорово-моторну координацію і спритність, а також знання анатомії області таза

Процедура безпечна і ефективна, коли виконується належним чином, добре підготовленим фахівцем. Процедура насправді складна, тому до підготовки і відповідного досвіду лікаря, що виконує її, пред’являються більше вимог, ніж при абдомінальній хірургії.

Консервативне видалення міоми проводять в чотири етапи:

1. Відсікання і вилущування міоматозних вузлів.
2. Відновлення дефектів міометрія – ушивання рани матки.
3. Витяг міоматозних вузлів.
4. Гемостаз і санація черевної порожнини.

Показання до консервативної міомектомії

• Розміри міоми матки 12 тижнів вагітності і більше у жінок репродуктивного віку.
• Наявність хоча б одного міоматозного вузла діаметром більше 3.5 см у жінок, які планують вагітність.
• Наявність міоми будь-яких розмірів при невиношуванні вагітності і безплідді, якщо виключені інші причини цієї проблеми.
• Міома, що викликає кровотечі, через деформацію порожнини і порушення скорочувальної здатності матки, що призводить до анемії у жінки репродуктивного віку.
• Швидке зростання міоми — більше 4 тижнів вагітності за рік.
• Синдром тазових болів, що виникає в результаті порушення кровообігу в міоматозних вузлах.
• Порушення функції суміжних органів (сечового міхура, кишечника) за рахунок їх механічного здавлювання пухлиною.

Протипоказання до лапароскопічного видалення міоми матки

• Декомпенсація захворювань серцево-судинної і дихальної системи, цукровий діабет, печінкова недостатність, захворювання крові і деякі інші захворювання. Для визначення протипоказань необхідна консультація терапевта або спеціаліста відповідного профілю.
• Злоякісні захворювання ендометрію і шийки матки. При підозрі на малигнізацію до операції необхідно оцінити стан органів за допомогою онкоцитології, але більш інформативна, звичайно, біопсія.
• Виражений спайковий процес після раніше перенесених операцій, а також ожиріння II-III ступеня є відносними протипоказаннями.
• Проведення консервативної міомектомії при множинної міоми матки вимагає зваженого підходу через високу частоту рецидивів (від 30% і вище), в той час, як при одиночних вузлах не більше 10-20%.

Протипоказання до виконання міомектомії лапароскопічним доступом в певній мірі відносні і залежать від профілактики кровотечі під час операції і володіння хірургом технікою ендоскопічного шва. Незважаючи на переваги лапароскопічного доступу, лікування «важких» міом, які мають такі характеристики: розміри більше 7-8 см, розташовані інтерстиціально з центріпетальним зростанням, перішийно, по задній стінці матки, інтралігаментарно і в області ребра матки, раніше мало обмеження.

Післяопераційний період

Після лапароскопічних операцій на шкірі живота залишаються 4 розрізи довжиною 5 -10 мм. Пацієнти з першого дня починають вставати з ліжка і приймати рідку їжу. З стаціонару виписуються на 4 – 6 день. Необхідно відзначити, що рубці, що залишаються на матці після проведення такого роду хірургічного втручання, вимагають підвищеної уваги при веденні вагітності та пологів у цих пацієнток.