Ендометріоз: симптоми, причини та лікування

Матеріал має інформаційний характер і не є заміною медичної консультації. Самолікування, особливо за наявності виражених або тривалих симптомів, може бути небезпечним. Для встановлення причини симптомів і вибору лікування зверніться до гінеколога. Запис на консультацію в Uclinic на Житомирській: +38 (063) 407–42–42

Ендометріоз — це хронічне запальне захворювання, при якому тканина, подібна до ендометрію (але не ідентична йому), розташовується за межами порожнини матки. Саме тому сучасні міжнародні рекомендації більше не використовують формулювання «клітини ендометрію поза маткою», а говорять про «ендометріоподібну тканину» (endometrium-like tissue), оскільки ці осередки мають власні біологічні особливості. Найчастіше вони виявляються на яєчниках, очеревині, маткових зв’язках, кишечнику чи сечовому міхурі, хоча в рідкісних випадках можуть локалізуватися і за межами малого таза.

Під впливом естрогенів ці вогнища залишаються біологічно активними: вони підтримують локальне запалення, стимулюють утворення нових нервових волокон і судин, а з часом можуть призводити до формування рубців, спайок та хронічного тазового болю. Саме тому сьогодні ендометріоз розглядають не лише як гінекологічне захворювання, а як системний запальний процес, який може впливати на якість життя, репродуктивне здоров’я та навіть роботу інших органів.

Попри десятиліття досліджень, єдиної причини розвитку ендометріозу досі не встановлено. Найвідомішою залишається теорія ретроградної менструації, запропонована ще Джоном Сампсоном у 1927 році. Вона передбачає, що під час менструації частина клітин потрапляє через маткові труби до черевної порожнини. Однак сьогодні відомо, що ретроградна менструація трапляється у більшості жінок репродуктивного віку, тоді як ендометріоз розвивається лише приблизно у 10%. Це означає, що сама по собі вона не може пояснити виникнення захворювання.

Сучасна наука розглядає ендометріоз як багатофакторне захворювання, у розвитку якого одночасно беруть участь генетичні особливості, порушення імунної відповіді, хронічне запалення, локальна дія естрогенів, епігенетичні зміни та особливості мікрооточення тканин. Як зазначено в міжнародній настанові ESHRE Guideline (2022): «Ендометріоз є складним, багатофакторним захворюванням із різними механізмами розвитку». Подібного висновку дійшли й автори огляду в Nature Reviews Disease Primers, підкреслюючи, що жодна з існуючих теорій окремо не пояснює всі клінічні форми ендометріозу, а найбільш вірогідною є взаємодія генетичних, імунологічних, гормональних та середовищних чинників.

Ендометріоз виявляють приблизно у 10% жінок репродуктивного віку — це близько 190 мільйонів людей у всьому світі. Серед жінок із хронічним тазовим болем цей показник сягає 50%. Серед пацієнток із безпліддям — також до 50%. При цьому значна частина жінок із підтвердженим ендометріозом роками не підозрює про свій діагноз — або тому, що симптоми приписують «нормальним місячним», або тому, що захворювання протікає майже безсимптомно.

Жоден із факторів ризику не означає, що ендометріоз обов’язково розвинеться. Але їх варто знати, адже обізнаність пацієнтки може значно скоротити діагностичний пошук.

Найчастіше жінки з ендометріозом скаржаться на виражений біль під час менструації, хронічний тазовий біль, біль під час статевого акту, рясні кровотечі та непліддя (викидні, труднощі з заплідненням). Але симптоматика цього захворювання набагато ширша, і саме нетипові прояви найчастіше залишаються непоміченими.

Саме тому діагноз так часто запізнюється: симптоми ендометріозу легко переплутати з десятками інших станів.

Прийнято вважати, що ендометріоз — захворювання репродуктивного віку і після менопаузи зникає саме по собі. Це лише частково правда. У більшості жінок симптоми справді зменшуються після природного або хірургічного настання менопаузи — через зниження рівня естрогенів. Але в частини пацієнток осередки залишаються активними, особливо якщо вони отримують гормональну замісну терапію. Нові симптоми, що з’являються після менопаузи — болі, кровотечі, зміни на УЗД — завжди потребують додаткового обстеження, оскільки диференційний діагноз у цій віковій групі значно ширший.

Довгий час єдиним способом підтвердити ендометріоз вважалась лапароскопія з гістологічним дослідженням. Сьогодні підхід змінився.

Сучасний діагностичний алгоритм починається з детальної консультації: лікар ретельно аналізує скарги, їхній зв’язок із менструальним циклом, тривалість і характер болю. Далі — гінекологічний огляд і трансвагінальне УЗД експертного класу, яке в руках досвідченого спеціаліста дозволяє виявити ендометріоми яєчників, глибокий інфільтративний ендометріоз і ознаки аденоміозу. МРТ органів малого тазу призначають при підозрі на глибокий ендометріоз або перед плануванням операції.

Важливо: сучасні міжнародні рекомендації дозволяють розпочинати лікування навіть без лапароскопічного підтвердження, якщо клінічна картина типова. Лапароскопія залишається золотим стандартом діагностики, але не є обов’язковою для всіх.

В центрі жіночого здоров’я Uclinic на Житомирській гінекологи поєднують глибоку професійну експертність із уважним та емпатійним ставленням до кожної пацієнтки. Вони володіють усіма необхідними навичками та сучасними підходами для своєчасної діагностики ендометріозу, враховують індивідуальну клінічну історію пацієнтки та допомагають пройти шлях до діагнозу. Наша мета — підібрати оптимальну тактику допомоги та повернути пацієнтці високу якість життя. Чекаємо на огляд та консультацію в Uclinic на Житомирській (вул. Львівська, 49). Деталі та запис: +38 063 407 42 42

Міф перший: «Треба просто народити — і все мине». Вагітність може тимчасово зменшити симптоми через відсутність менструацій і зміну гормонального фону. Але вона не лікує ендометріоз і не видаляє осередки. Після пологів захворювання нерідко повертається.

Міф другий: «Допоможе борова матка». Жодне фітопрепарат не має доказової бази при ендометріозі. Деякі трави містять фітоестрогени, які теоретично можуть стимулювати ріст осередків.

Міф третій: «Будь-яка кіста яєчника — це прояв ендометріозу». Кісти яєчників мають різну природу. Функціональні кісти, дермоїдні кісти, цистаденоми — усі вони потребують різного підходу. Самостійно визначити тип кісти неможливо.

Міф четвертий: «Якщо біль терпимий — лікувати не потрібно». Ендометріоз — прогресуюче захворювання. Без лікування осередки поширюються, формуються спайки, страждає фертильність. Хронічний больовий синдром, що розвивається роками, набагато складніше піддається терапії, ніж той, що виявлений і проліковано вчасно.

Ризики самолікування реальні: прогресування захворювання, формування спайок між органами малого тазу, погіршення фертильності, розвиток стійкого хронічного болю і серйозні психологічні наслідки — тривога, депресія, соціальна ізоляція. Не чекайте, поки стане гірше. Гінекологи клініки Uclinic на Житомирській готові провести повноцінне обстеження і підібрати індивідуальну тактику лікування. Деталі та запис +38 063 407 42 42.

Головний принцип сучасної терапії ендометріозу — індивідуальний підхід. Не існує єдиної схеми, яка підходить усім.

Медикаментозне лікування залишається першою лінією при помірних симптомах. НПЗП допомагають контролювати біль, але не впливають на осередки. Комбіновані гормональні контрацептиви і прогестини пригнічують активність ендометріозу і зменшують больовий синдром у більшості пацієнток. Агоністи і антагоністи ГнРГ — більш потужні препарати, що створюють стан медикаментозної менопаузи і суттєво зменшують осередки. Гормональна внутрішньоматкова система ефективна при поєднанні ендометріозу з аденоміозом.

Хірургічне лікування — лапароскопічне видалення або абляція осередків — показане при неефективності медикаментозної терапії, ендометріомах яєчників, глибокому інфільтративному ендометріозі або при плануванні вагітності в окремих випадках. Операція не є методом першої лінії і не замінює подальшу медикаментозну підтримку.

Комплексний підхід у 2026 році передбачає мультидисциплінарну команду: гінеколог, репродуктолог, за потреби — гастроентеролог, уролог та інші дотичні спеціалісти. Фізична активність, протизапальне харчування і психологічна підтримка суттєво покращують якість життя і доповнюють медикаментозне лікування.

Так — і більшість жінок із цим діагнозом вагітніють природним шляхом. Але ендометріоз справді може знижувати фертильність: через вплив на якість яйцеклітин, прохідність маткових труб, стан ендометрію і запальне середовище в малому тазі. Якщо вагітність не настає протягом 6–12 місяців — потрібна консультація репродуктолога. ЕКЗ залишається ефективним варіантом для жінок із значним зниженням фертильності. Рішення про доцільність хірургічного лікування перед вагітністю лікар приймає індивідуально — не всім воно потрібне.

Не чекайте, поки біль стане нестерпним. Зверніться до гінеколога, якщо:

- менструальний біль не знімається звичайними знеболювальними або заважає повсякденному житті

- ви відчуваєте біль між місячними або під час статевого акту

- вагітність не настає протягом року регулярного незахищеного статевого життя

- ви помічаєте кров у сечі або калі під час менструації

- здуття живота, розлади кишечника або хронічна втома стали звичним станом

Ендометріоз — не «особливість організму» і не те, що треба просто терпіти. Це хронічне захворювання з реальними наслідками для здоров’я і якості життя. Сильний менструальний біль — не норма. Хронічна втома і здуття живота, що посилюється під час циклу, — не випадковість. Чим раніше встановити діагноз і розпочати лікування, тим більше шансів уникнути ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я. Не відкладайте візит до лікаря — запишіться на консультацію до гінекологів клініки Uclinic на Житомирській прямо зараз за номером +38 063 407 42 42.

Зверніть увагу: матеріал має інформаційний характер і не є заміною медичної консультації. Самолікування, особливо за наявності виражених або тривалих симптомів, може бути небезпечним. Для встановлення причини симптомів і вибору лікування зверніться до гінеколога. Запис на консультацію в Uclinic на Житомирській: +38 (063) 407–42–42