Бактеріальний вагіноз: що це, чому виникає та в чому небезпека?

У здоровому піхвовому середовищі домінують лактобактерії — вони підтримують кислий pH і захищають від патогенів. При бактеріальному вагінозі цей баланс порушується: лактобактерії поступаються місцем умовно-патогенній флорі, насамперед Gardnerella vaginalis та сама умовно-патогенна гарданелла, яку недоказові лікарі лікують за будь-яких обставин) та різним анаеробним бактеріям. pH піхви стає лужним, захисний бар’єр слабшає, і створюються умови для подальшого розмноження «чужої» мікрофлори.

Важливо розуміти: бактеріальний вагіноз — не інфекція, що передається статевим шляхом. Проте сексуальна активність може бути тригером, особливо при зміні партнера, оскільки мікробіом партнера впливає на мікросередовище піхви. Це медичний стан зі зрозумілою причиною та ефективним лікуванням — і не більше.

Найхарактерніший симптом — рясні сіруваті або білясті виділення з неприємним «рибним» запахом, який посилюється після статевого контакту. Можуть бути відчуття дискомфорту, вологості або легкого свербежу. Але є важливий нюанс: приблизно половина випадків бактеріального вагінозу протікає без жодних симптомів. Жінка почувається добре, нічого не турбує — а стан при цьому є і потроху завдає шкоди. Саме тому регулярний профілактичний огляд у гінеколога важливий навіть тоді, коли скарг немає. Завітайте до центру жіночого здоров’я Uclinic на Житомирській! Деталі та запис +38 063 407 42 42

Симптоми бактеріального вагінозу легко сплутати з іншими станами, а неправильне «лікування» не просто не допомагає, а шкодить.

• Кандидоз, або молочниця, дає білі сирнисті виділення та виражений свербіж — але без характерного запаху. Трихомоніаз проявляється жовто-зеленими пінистими виділеннями з печінням і свербежем; це вже інфекція, що передається статевим шляхом, і потребує зовсім іншого лікування.
• Хламідіоз і гонорея можуть перебігати практично безсимптомно або давати схожі виділення — і їх дуже легко пропустити без лабораторної діагностики.
• Атрофічний вагініт актуальний для жінок у менопаузі: причина не в бактеріях, а у зниженні рівня естрогену, і лікують його принципово інакше.
• Цитолітичний вагіноз — рідкісний, але показовий стан: він виникає через надмірний ріст лактобактерій і нерідко хибно діагностується як кандидоз або бактеріальний вагіноз.
• Десквамативний запальний вагініт — хронічний запальний стан, що потребує окремого протоколу лікування.

Усе це — різні стани з різними причинами та різними схемами терапії. Відрізнити їх можна лише на прийомі у лікаря.

Найпоширеніша помилка — купити в аптеці засіб від молочниці, бо «схоже на те саме». При бактеріальному вагінозі протигрибкові препарати можуть додатково порушити мікрофлору і ускладнити подальше лікування.

Але є й серйозніші наслідки зволікання. Невилікуваний бактеріальний вагіноз підвищує сприйнятливість до інфекцій, що передаються статевим шляхом, у тому числі до ВІЛ та ВПЛ. Він збільшує ризик запальних захворювань органів малого таза, які можуть позначитись на фертильності. При вагітності нелікований БВ підвищує ризик передчасних пологів, розриву плодових оболонок і народження дитини з низькою масою тіла. І навіть якщо лікування все ж розпочато, але перервано достроково — симптоми зникнуть, а збудники залишаться. Приблизно 80% жінок стикаються з рецидивом протягом трьох місяців навіть після правильно проведеного курсу; без повноцінного лікування цей відсоток ще вищий.

Бактеріальний вагіноз виникає з різних причин залежно від віку та стану жінки — і це варто розуміти.

Підлітки. Гормональний фон у пубертаті нестабільний, мікрофлора тільки формується. Перші статеві контакти, надмірне або, навпаки, недостатнє підмивання, використання агресивних засобів інтимної гігієни — все це може порушити тонкий баланс. Підлітки найрідше звертаються до лікаря, бо соромляться або не знають, що це нормально — прийти до гінеколога з таким питанням. Але саме рання діагностика у цій групі особливо важлива.

Жінки репродуктивного віку. Найбільш вразлива група. Тригерами можуть стати зміна статевого партнера, використання внутрішньоматкової спіралі, курси антибіотиків, гормональні контрацептиви, хронічний стрес і навіть дефіцит певних нутрієнтів у раціоні. Окремо варто згадати спринцювання: багато жінок використовують його як «профілактику», але насправді воно вимиває лактобактерії і руйнує природний захист.

Вагітні. Гормональна перебудова вагітності сама по собі змінює pH і склад мікрофлори. При цьому наслідки нелікованого БВ під час вагітності можуть бути серйозними — передчасні пологи, ускладнення для дитини. Лікування обов’язкове, але схема підбирається з урахуванням терміну вагітності та індивідуального стану жінки.

Жінки в менопаузі та постменопаузі. Зниження рівня естрогену зменшує кількість глікогену в клітинах піхви, а значить — і «їжі» для лактобактерій. Їхня популяція скорочується, pH зростає. Клінічна картина при цьому може відрізнятись від класичної, що нерідко ускладнює діагностику і підвищує ризик пропустити стан або переплутати його з атрофічним вагінітом.

Діагностика бактеріального вагінозу базується на критеріях Амселя: лікар оцінює характер виділень, вимірює pH піхви (при БВ він перевищує 4,5), проводить whiff-тест і досліджує мазок на наявність так званих «ключових клітин» — злущених клітин епітелію, вкритих бактеріями. Для постановки діагнозу достатньо трьох із чотирьох критеріїв. Сучасні молекулярні методи — зокрема ПЛР-аналіз — дозволяють точніше оцінити склад мікрофлори і виключити супутні інфекції, які нерідко існують паралельно.

Основа лікування — антибіотикотерапія. Найчастіше призначають препарати у формі таблеток або місцево у формі гелю чи крему. Обидва підходи ефективні, і вибір між ними залежить від клінічної ситуації, наявності вагітності та індивідуальних особливостей пацієнтки. Після курсу антибіотиків важливо відновити лактофлору — для цього застосовують пробіотики з лактобактеріями.

Ключове правило: пройти курс до кінця, навіть якщо симптоми зникли на третій день. Бактерії зникають не тоді, коли минає дискомфорт, а тоді, коли завершено повний курс. Передчасне припинення лікування — одна з головних причин рецидивів.

Близько 80% жінок стикаються з повторним епізодом протягом трьох місяців після лікування — і це одна з найбільших проблем у веденні цього стану. Причин кілька. Gardnerella vaginalis здатна формувати біоплівки на стінках піхви, які захищають бактерії від дії метронідазолу і стають резервуаром для повторного розмноження. Роль партнера досі залишається дискусійною, але є дані про те, що мікробіом незахищених статевих контактів може сприяти рецидивам. Хронічний стрес, незбалансоване харчування і дефіцит вітаміну D також пов’язані з нестабільністю мікрофлори. При рецидивуючому перебігу схема лікування ускладнюється — і потребує індивідуального підбору разом із лікарем.

Доказові лікарі на консультації озвучують 5 простих, але реально важливих правил.

1. Відмовтеся від спринцювань — вони не «очищають», а навпаки руйнують природний захист.
2. Використовуйте м’які засоби для інтимної гігієни без ароматизаторів і антибактеріальних компонентів.
3. Приймайте антибіотики лише за призначенням лікаря і завжди завершуйте курс до кінця.
4. Надавайте перевагу захищеним статевим контактам.
5. І найголовніше — відвідуйте гінеколога регулярно, а не лише тоді, коли щось болить.

Якщо ви помітили незвичні виділення, відчуваєте дискомфорт або запах, якого раніше не було — не чекайте і не купуйте «щось з аптеки навмання». Чим раніше лікар поставить точний діагноз, тим простішим і коротшим буде лікування. Запишіться до гінекологів клініки Uclinic на Житомирській прямо зараз: +38 063 407 42 42. Турбота про своє здоров’я — це завжди правильне рішення.