Дакріоцистит

Основною причиною розвитку хвороби є непрохідність носослізного каналу, через який відбувається відтік вологи зі слізного мішечка. Ця непрохідність може виникнути з таких причин:

• вроджена вузькість слізних проток;
• зловживання косметикою;
• робота на виробництвах, які використовують шкідливі леткі речовини;
• бактеріально-вірусне зараження;
• травми обличчя;
• алергічна реакція, що викликає набряк тканин навколо слізних каналів.

Більш високий ризик підхопити хворобу дакріоцистит присутній у осіб зі зниженим імунітетом, діабетичних хворих, алергіків. Жінки частіше, ніж чоловіки, страждають від цього захворювання через вужчі носослізні протоки та використання декоративної косметики. Частинки крему, пудри, тіней для очей можуть потрапляти в слізні канали, викликаючи їх закупорку та подальше запалення слізного мішка. Через вроджене звуження носослізних канальців нерідко розвивається дакріоцистит у дітей (у тому числі новонароджених та немовлят).

В офтальмології виділяють три основні види захворювання: гострий, хронічний, а також дакріоцистит новонароджених малюків. Перші два види є набутими. Третій — вродженим. При гострому дакріоциститі спостерігаються такі симптоми:

• щільна червона припухлість між куточком ока та перенісся;
• гострий біль при натисканні на цю ділянку;
• почервоніння слизової ока;
• набряклість повік, що призводить до напівзакриття або повного закриття ока;
• постійна сльозотеча.

Болюче червоне ущільнення в кутку ока через кілька днів після старту хвороби стає м’якшим. Шкіра поверх нього набуває жовтуватого відтінку. Це свідчить про утворення гною, формування абсцесу. Запалення поступово спадає. Слізний мішечок, що нагноївся, нариває і самостійно розкривається. Симптоматика хронічного дакріоциститу наростає повільніше. Спочатку у хворого виникає нав’язлива сльозотеча. Потім формується невелика припухлість, з якої сочиться напівпрозора рідина. Без адекватного лікування припухлість збільшується у розмірах. Переповнений гнійним вмістом слізний мішок розтягується і набуває синюшного відтінку.

Всі описані симптоми дакріоциститу сигналізують про те, що необхідно термінове звернення до офтальмолога. Жодні народні засоби та інші методи самолікування застосовувати категорично не можна! Хвороба небезпечна своїми ускладненнями. Мінімальне з них полягає у запаленні ока, тканин обличчя та носоглотки. У найгіршому випадку інфекція проникає в кров, розвивається сепсис аж до інфекційного ураження мозку.

Вроджене запалення слізного мішечка є досить поширеною проблемою. Воно зустрічається приблизно у 8% новонароджених. Така поширеність зумовлена особливостями дитячої анатомії. Під час внутрішньоутробного розвитку плід має тонку плівку з епітеліальних клітин, що перекриває носослізний канал. Незадовго до пологів або безпосередньо в процесі родової діяльності ця плівка розривається, готуючи слізні протоки до їхньої звичайної діяльності. Однак, це відбувається не у всіх новонароджених. Якщо плівка зберігається з одного або обох сторін, розвивається дакріоцистит. Цьому процесу може сприяти вроджена вузькість і закупорка носослізних каналів частинками епітелію.

Для лікування дакріоциститу використовуються масаж, зондування носослізного каналу, медикаментозна терапія. Для усунення гострого запалення використовують місцеві протизапальні препарати та антибіотики у вигляді крапель. У разі неефективності описаних методів застосовується дакріоцисторіностомія. Це досить складна, практично ювелірна операція, метою якої є формування нового носослізного каналу хірургічним шляхом. У нашій клініці застосовуються всі методи лікування дакріоциститу, а операції виконують хірурги високого класу.